Дитячий садок №32 Чернігів

Адаптація дитини

Адаптація дитини до умов дитячого садка

        Практично перед усіма молодими батьками рано чи пізно постає питання про необхідність віддавати дитину в дитячий садок; на жаль, декретна відпустка може тривати максимум три роки. І далеко не в кожній сім’ї є можливість скористатися послугами няні. Та й бабусі далеко не завжди мають можливість, та й. чого гріха таїти, бажання всі дні безперервно проводити з онуками. Ось тут на допомогу батькам і приходить дитячий садок. Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день потрапити в дитячий садок дуже і дуже непросто. Однак, проблема того, як потрапити в дитячий садок в рамках даної статті розглядатися не буде. Найчастіше буває так, що батькам вдається домогтися практично неможливого – отримати місце в дитячому садку. Однак, не встигають вони порадіти цьому, як зіштовхуються з ще більшим головним болем – дитина не хоче ходити в дитячий садок. І тут дуже важлива адаптація дитини в дитячому саду.

Звичайно ж, можна відмахнутися від небажання дитини, абстрагуватися від диких криків вранці і водити дитину в дитячий садок насильно, втішаючи тим, що рано чи пізно вона звикне. Однак дитячі психологи стверджують, що дана тактика поведінки батьків робить досить негативний вплив на незміцнілу дитячу психіку. І часто наслідки подібних походів в дитячий садок можуть отруювати життя дитині багато і багато років.

Причини відмови дитини від відвідування дитячого садка

А значить, цю проблему необхідно не ігнорувати, а в терміновому порядку вирішувати. І перше, що необхідно зробити, це зрозуміти, чому дитина вередує, не хоче ходити в дитячий садок. Всі діти є абсолютно унікальними особистостями зі своїм способом мислення, поглядом на життя і способами прояву емоцій. А тому і причини, за якими дитина активно протестує проти відвідування дитячого садка, також можуть бути самими різними. А відповідно, і способи вирішення даної проблеми також повинні бути різними. Більше того – кожна дитина вимагає свого індивідуального підходу.

Як показує статистика, нерідко самі батьки є винуватцями формування у дитини негативного ставлення до дитячого садка. І починаються ці проблеми на самому початку – під час адаптаційного періоду, через який проходять всі діти без винятку. Дитячі психологи та лікарі – терапевти поділяють усі діток на три основних групи, залежно від того, як у них протікає цей самий адаптаційний період:

  1. 1. Перша група адаптації. В цю групу потрапляють ті малюки, які переносять адаптаційний період найбільш важко. Подібні малюки відразу ж після початку відвідування дитячого садка починають безперервно хворіти, причому абсолютно незалежно від пори року. Крім того, в подібній групі малюків не рідкісні різні нервово – психічні розлади, найчастіше досить серйозні.
  2. 2. Друга група адаптації. Дітлахи, які потрапляють у другу групу адаптації, також відразу ж після початку відвідування садочка починають хворіти різними простудними і гострими респіраторними захворюваннями. Однак, на відміну від першої групи, у подібних малюків ніяких нервово – психічних розладів не спостерігається, хіба що легке занепокоєння в перші дні.
  3. 3. Третя група адаптації. Ну а до третьої групи адаптації фахівці відносять тих дітей, у яких адаптаційний період проходить абсолютно без всяких ускладнень. Однак, на превеликий жаль, в подібну групу адаптації до дитячого садка потрапляє лише дуже невелика кількість малюків. І батькам дуже пощастить, якщо їх чадо ввійде в неї – адаптація дітей в дитячому садку пройде в цьому випадку гладко.

Дуже часто батьки запитують про те, які чинники впливають на перебіг адаптаційного періоду. Одним з найголовніших чинників – це той вік, в якому дитина почала відвідувати дитячий садок. І, незважаючи на те, що в ясельну групу дитячого садка починається прийом дітей з півторарічного віку, і лікарі – терапевти, і дитячі психологи вкрай не рекомендують віддавати дитину в дитячий садок раніше, ніж йому виповниться три роки.

В іншому випадку, якщо дитина зовсім маленька, батьки неодмінно зіткнуться і з частими захворюваннями свого малюка, і з різними нервово – психічними розладами. Однак, і в тому випадку, якщо дитина пішла в дитячий садок в більш старшому віці, сподіватися на дуже легку, і вже тим більш швидку, адаптацію сподіватися не варто, інакше можна дуже розчаруватися.

Як правило, тривалість адаптаційного періоду дорівнює приблизно одному місяцю. Але, природно, вона може дуже сильно варіюватися – від тижня і до декількох місяців, в залежності від індивідуальних особливостей кожної конкретної дитини.

Що може стати причиною психологічного дискомфорту дитини?

До речі кажучи, небажання дитини йти в дитячий садок, страх перед ним у перші дні, і навіть тижні, після початку відвідування цілком зрозумілі і природні. Більше того – вони свідчать про те, що психологічний розвиток дитини протікає абсолютно нормально. Існує кілька основних факторів, що доставляють дитині найбільший психологічний дискомфорт:

  • Навколишня обстановка

Як всім відомо, найголовнішою умовою для психологічного комфорту і впевненості дитині життєво необхідна стабільність. Однак, навколишнє оточення в дитячому садку радикально відрізняється від домашньої обстановки. Причому найчастіше дитину з душевної рівноваги можуть виводити такі дрібниці, на які доросла людина навіть і уваги ніякої не звернула б – колір фіранок, постільної білизни, освітлення та інше.

  • Режим дня

Існує одна перевірена істина – перед тим, як віддати дитину в дитячий садок, обов’язково поступово переводьте її на той режим дня, який буде в садку. Проте, практично завжди батьки ігнорують цю дуже розумну пораду. І в результаті дитина, яка звикла спати до 10 – 11:00 ранку, неминуче буде протестувати проти того, що її в 7 ранку насильно витягають з теплого ліжка і практично волоком тягнуть в дитячий садок. Та ще й улюблена матуся піде. Ну як тут гірко не розплакатися?

Для того щоб уникнути зайвого дратівного фактора для психіки дитини, необхідно заздалегідь дізнатися розпорядок дня у тому дитячому садку, який буде відвідувати дитина. І починати привчати як мінімум за місяць до передбачуваної дати першого відвідування дитиною дитячого садка. Цим самим батьки в дуже великій мірі полегшать життя і собі, і своєму малюкові.

  • Ущемлене «Я» дитини

Ще один фактор, проти якого дуже сильно протестують багато дітей – це колектив. І в цьому немає нічого дивного – кілька років весь світ крутився навколо дитини, її почуттів, бажань і потреб. А тепер дитина оточена великою кількістю дітей, і вона більше не є центром уваги, так як вихователь при всьому своєму величезному бажанні просто фізично не може віддавати всю свою увагу кожній дитині окремо.

Як правило, особливо сильним травмуючим фактором це є для тих дітей, які в сім’ї одні, або молодші. Адже чого гріха таїти – молодші дітки завжди бувають трохи більше розпещеними, навіть в тому випадку, якщо батьки з усіх сил намагаються ні в якому разі не розділяти дітей. Для того, щоб знизити ступінь тяжкості даного травмуючого фактора, психологи радять якомога частіше оточувати малюка дітьми – на дитячих майданчиках, дитячих святах.

  • Незнайомі люди

Досить велика кількість незнайомих людей, які починають оточувати дитину, яка пішла у дитячий садок. Вихователі, няні, музичні та фізкультурні працівники – дитині вкрай важко звикнути до них. Дитина починає відчувати серйозний психологічний стрес, який і виявляється криками і плачем.

Для того щоб уникнути цього, необхідно своєчасно потурбуватися питанням соціалізації малюка. Не варто тримати дитину вдома, далеко від суспільства. Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими людьми, тим безболісніше для неї пройде період адаптації в дитячому садку. Дитина може спілкуватися з далекими родичами, друзями мами і тата, в кінці – кінців, з бабусями на лавці біля під’їзду.

До речі кажучи, дуже багато дитячих психологів радять батькам знайти можливість, і заздалегідь познайомити дитину з вихователем в дитячому садку. Як правило, педагоги не бувають проти подібного і з задоволенням дозволяють приводити малюка трохи раніше, ніж він піде в дитячий садок.

Крім того, у жодному разі не можна ігнорувати під час адаптаційного періоду і так рекомендоване і психологами, і педагогами спільне перебування в групі мами і дитини. Воно в значній мірі полегшує перебіг адаптаційного періоду. І це не дивно: з одного боку, дитина постійно перебуває з мамою, а з іншого боку – вона має можливість знайомитися з колективом, навколишнім оточенням. І ті батьки, які відразу ж приводять дитину на весь день, стикаються з набагато більшою кількістю проблем, ніж ті, хто був у цей непростий для дитини час адаптації до дитячого садка поруч з нею.

  • Відсутність поруч мами

Для будь-якої дитини мама – це навіть не центр всесвіту, це весь всесвіт. А в садочку дитина змушена розлучатися зі своєю гаряче улюбленої матусею. І це не дивно – адже раніше ви були разом нерозлучно практично весь час. Найчастіше цей стресовий фактор є одним з найбільш важких в період адаптації.

Не варто злитися на плач дитини, яка відчайдушно чіпляється за ваш одяг – вона дійсно щиро вірить в те, що мама може піти і не повернутися за нею. І той факт, що і вчора, і позавчора ви поверталися за нею, і сьогодні теж повернетеся, і будь-які інші розумні доводи не в силах вгамувати панічний страх дитини.

Для того щоб полегшити моральний стан дитини, необхідно заздалегідь привчати дитину до того, що мама іноді йде. Але завжди повертається назад. З самого раннього залишайте малюка хоча б на короткий проміжок часу – з татом, бабусею, подругою. І під час адаптаційного періоду в дитячому садку дитині буде набагато легше.

До речі кажучи, дитячі психологи дають батькам ще одну дуже корисну пораду. Найчастіше буває так, що вихователь відволікає дитину розмовами, або іграшками. І коли увага малюка переключиться з мами на щось інше, дає їй знак, щоб вона непомітно йшла. Однак цього робити ні в якому разі не можна. Подумайте самі – адже дитина дуже швидко знову згадає про вас. І які почуття зазнає дитина, виявивши, що мами немає поруч? Розчарування, образа, а в гіршому випадку гірке почуття того, що його зрадили. І що найстрашніше – дитина з дуже високою часткою ймовірності перестане вам довіряти. І вже повірте – це призведе до виникнення величезної кількості проблем, причому на все життя. Адже недарма психологи стверджують, що абсолютно всі психологічні проблеми людей беруть своє коріння саме з дитинства.

  • Невідомість

Ще однією причиною того, чому дитина не хоче йти в дитячий садок, є банальний страх перед невідомістю. Дитина просто – напросто боїться того, чого вона не знає. Найчастіше батьки, чуючи про це від психологів, дивуються і заперечують – але ж дитина ходить у дитячий садок вже тиждень – два! Однак пам’ятайте, що для дитини вкрай важлива стабільність. А відчуття стабільності у будь-якої людини, а не тільки у дитини, виробляється приблизно через місяць після радикальних змін у житті.

Невже ж в цьому випадку не можна нічого вдіяти? Звичайно ж, можна. Батьки повинні заздалегідь, напередодні, дізнаватися у вихователя про те, що очікується на наступний день – які заняття, які ігри, меню. І обов’язково дуже докладно розповідайте дитині про все ввечері, перед сном. А по дорозі в садок ще раз розкажіть про це. Через кілька днів, коли дитина переконається в тому, що вона заздалегідь точно обізнана про те, чого йому очікувати, вона перестане боятися невідомості в дитячому садку.

В якому випадку дитячому садочку все ж не бути?

Проте, на превеликий жаль, в яких випадках, якщо дитина не хоче ходити в дитячий садок, краще його і не водити туди. В іншому випадку наслідки можуть бути вкрай важкими. До таких випадків відносяться:

  • Занадто тривалий період адаптації, без будь – яких поліпшень: більше трьох місяців.
  • Змінилася у бік зайвої агресії поведінка дитини.
  • Найважчий нервовий стрес, що супроводжується енурезом, або сильними нічними страхами.

Якщо ж з яких – небудь об’єктивних причин у батьків немає ні найменшої можливості відмовитися від дитячого садка, не варто тягнути час, вважаючи, що скоро все пройде само собою. Розумніше звернутися за допомогою до дитячого психолога, для якого адаптація дітей до дитячого саду – добре знайома справа.