Дитячий садок №32 Чернігів

Інстуктор з фізвиховання

Десять заповідей, на які я спираюсь у роботі, працюючи за методикою М. М. Єфименка

 

1. «Йди за логікою природи».

Вона базується на вченні Ч. Дарвіна про еволюцію і становлення тваринного світу: риби, земноводні, плазуни, комахи, ссавці, мавпоподібні, людина. І видно за якою логікою природа «ліпила» руховий статус людини: від горизонтальних положень тіла і опорою на чотири кінцівки до вертикального з опорою на дві кінцівки.

Тому я в своїй роботі спираюсь на такі рекомендації М. М. Єфименка – руховий розвиток дошкільника обов’язково має відбуватися у такій природній послідовності:

—   вправи у позі лежачи на спині, а потім на животі;

—   різні перевертання зі спини на живіт і навпаки;

—   повзання по пластунському й на «чотирьох»;

—   вправи у сидячій позі;

—   вправи у вихідному положенні стоячи;

—   ходьба, підстрибування, біг, лазіння, маніпулювання з предметом, метання.

 2. «По висхідній спіралі».

Вправи в основних рухах приставляти також у природній послідовності, а саме: вправи у позах лежачи, повзання, у позах сидячи, стоячи, вправи з лазіння, рівноваги, після цього – ходьба, підкидання й ловіння, метання.

 3. «Педагогічний спідометр».

Стосується загально-розвиваючих вправ. За визначенням М.М.Єфименка ЗРВ мають право на існування як розминка для розігрівання м’язів тих, від яких залежить результат основного руху.

4. Поділ заняття на три частини повинен бути не формальним, а фізіологічно виправданим.

За системою М.М.Єфименка дитячий організм поступово розправляє свої фізіологічні можливості, втягується у режим роботи і досягає максимальної працездатності в основній частині заняття, а точніше в останній його третині. Це пік психологічного та фізичного навантаження. Я використовую в цей час рухливі ігри з такими видами основних рухів як лазіння, біг, стрибки, кидання та ловіння м’яча. Люблю використовувати естафети і вправи спортивного типу. Вони додають заняттю більше емоційного піднесення і задоволення.

5. «Театри фізичного виховання».

Девіз заповіді «Граючи – навчати, граючи – розвивати, граючи оздоровлювати, граючи – виховувати». Вся робота заснована на цікавій сюжетно-рольовій дії. За свою практику я створила з дітьми багато цікавих ігор- занять, а саме: «Космічна подорож», «Прикордонники», «Хто сказав «Няв?»», «Служба порятунку», «Як кошеня щастя шукало» і т. д.

6. «Енергія задоволення».

Є один критерій, який ми часто недооцінюємо. Це – позитивна енергія задоволення, яка має наповнювати дітей як протягом усього заняття, так і після його закінчення.

7. «Обстеження рухового розвитку дітей».

Під час тестування повинні переважати ігрові, стимулюючі ситуації. Кожен тест має бути перетворений у маленьку театральну сценку з відповідною ігровою атмосферою.

8. «Матеріально – технічне забезпечення фізичного виховання».

Наявність у залі певних предметів викликає у дітей відповідні рухові дії. На своїх заняттях я часто використовую нетрадиційне обладнання. Це додає заняттю особливого колориту і стимулює дітей у виконанні фізичних рухів.

9. «Здоров’я здорових потребує профілактики і корекції».

— обстеження рухового розвитку дітей;

— планування корекційно — фізичного виховання;

— організація корекційно – профілактичної роботи з «особливими» дітьми;

— контроль за підопічними у процесі їх фізичного виховання.

10. «Через рух і гру до формування людини майбутнього».

Фізичне виховання не треба зводити лише до м’язової діяльності. Рухова  активність – це міцний фундамент для інших видів навчально – виховної роботи: формування  просторових, часових уявлень, вивчення властивостей матеріалів і предметів, уточнення та активізація дієслівного словника дітей, розвиток уваги, логічного мислення, формування  математичних уявлень, виховання особистісних якостей (чесність, сміливість, співчуття…), формування у дівчаток – жіночності, тендітності, акуратності, у хлопчиків – мужності, джентльменства, виховання гармонії, музичного слуху, пластики рухів…

 

«Як правильно підніматися з ліжка»

ГІМНАСТИКА ПРОБУДЖЕННЯ ЗА МЕТОДОМ

М. М. ЄФИМЕНКА

У Миколи Єфименко є своє, дещо відмінне від загальноприйнятого, бачення зарядки, йдеться про ранкову гімнастику і гігієнічну після дитячого сну. Ми вже згадували першу заповідь, де обґрунтовується необхідність освоєння дітьми рухів за схемою: від розслаблених горизонтальних положень, до вертикальних, далі ходьба, біг… Тобто пропонується ходьбою і бігом завершувати, а не починати ранкові і гігієнічні гімнастики.

Це повинна бути справді гімнастика пробудження, а не зарядка з їі маршевими акордами та «синдромом бубона». Не загально-розвиваючі вправи в позі стоячи, а спокійна спочатку уповільнена гімнастика, що виводить малюків із стану сну і готує до активного ритму дня.

Позитивні сторони гімнастики пробудження:

  1.  Гімнастика дає змогу запобігти різкому відтоку крові від голов­ного мозку.
  2. У позах лежачи забезпечується найсприятливіший режим діяльності серцево-судинної системи.
  3. Дотриманням переходу від поз лежачи до прямостояння забезпечується наростання тонусу м’язів, що втримують хребет у необхідному оптимальному положенні.
  4. Під час виконання вправ у позі лежачи створюються необхідні умови для довільного коригування положення зміщених хребців. Ось чому і дорослі після важкого трудового дня із задоволенням лягають на підлогу — перекочуються, щоб «хруснуло».
  5. Малюкам дуже подобаються різноманітні горизонтальні положення — це для них природньо — перевертатися, перекидатися.

Проводити гімнастику пробудження можна у різних придатних для цього приміщеннях і місцях: на ліжечках, на килимку, в музично­му залі чи фізкультурному, на майданчику, лісовій галявині.

  1. Будь-який комплекс можна використовувати практично в кожній віковій групі. Змінюється  лише тривалість виконання прав, а ті вправи які не під силу малюкам, доцільно розучити трохи пізніше.

Дозування вправ може залишатись 8‑15 хвилин, хоча і це не обов’язково. Можна і більше. Все залежить від конкретної ситуації. Кількість вправ у комплексі тож може варіюватись від 4 ‑ 6 до 8 ‑ 10. В тих комплексах які пропонує Єфименко є  і 16 і навіть 24 вправи. Це не означав що всі їх треба виконувати. Просто по мірі того, як діти засвоять прості вправи, їм на зміну прийдуть — більш складніші. Таким чином, комплекс буде постійно оновлюватись, а навантаження зростати, як і повинно бути.