Дитячий садок №32 Чернігів

Аспекти розвитку мовленнєвої активності

у ранньому дитинстві

                

Розвиток мовлення починається у дитини з трьох місяців, з періоду гуління. Це етап активної підготовки мовленнєвого апарату до вимови звуків. Одночасно відбувається процес розвитку розуміння мовлення, т.б. формується  імпресивне мовлення. Спочатку малюк починає розрізняти інтонацію, потім слова, що позначають предмети і дії. К 1-му року життя словник досягає 10-12 , а іноді і більше слів. На 2-му році життя дитини слова і звукосполучення стають для неї засобом мовного спілкування, т.б. формується експресивне мовлення.

В цей період необхідно розвивати пасивний словник (слова, які дитина не промовляє ,але співвідносить з предметами). Поступово у малюка розвивається активний словник (слова, які він використовує у власній мові).

До 2-ух років активний словник у дітей нараховує 250-300 слів. В цей час починається процес формування фразового мовлення. Спочатку це прості фрази з 2-3 слів, поступово до 3-ох років вони ускладнюються. Активний словник досягає 800-1000слів. Мовлення стає для дитини повноцінним засобом спілкування.

Стимулювати мовленнєву активність і розвивати безпосередньо мовлення дитини необхідно в ранньому віці.

Цьому сприяють особливості розвитку маленької дитини, про які не слід забувати:

  • висока пластичність мозку, т.б. здібність швидко і легко переключатися на нові об’єкти ( а саме, мається на увазі на вербальний матеріал) і також долати наслідки  власних утруднень (мовленнєвих одиниць, які дитині відтворювати важко). рухливих дій. Цим пояснюється і підвищене наслідування дітьми мови дорослого. Насамперед, у гнучкості дитячого мозку закладені основи подолання недоліків мови дитини шляхом педагогічного впливу.
  • провідною діяльністю малечі – завжди є гра. Діти з великим бажанням грають у різні ігри з застосуванням  мовлення. Розумні батьки саме з раннього віку починають впливати на формування дитячої мови, використовуючи досвід народної педагогіки (промовляння потішок. забавлянок, використання ігор з пальчиками ); несвідомим «навчанням» є  вправляння у мовних іграх зі звуконаслідуванням ( голосу тварин, звукам автомобіля , водички, музичних інструментів  тощо). Саме завдяки таким простим методам дорослі виховують у дитини слухову увагу (привертаючи увагу дитини до присутності різних звуків та звуків, що відтворюють оточуючі предмети) стимулюють відтворити ці звуки самостійно( тобто повторити їх). Таким чином спонукають дитину до мовлення
  • Любов дітей до звуків мовлення і бажання опанувати їх. Діти грають звуками, механічно багаторазово повторюють їх . Вони автоматично усвідомлюють фонетичні ї граматичні норми і намагаються оволодіти ними. Якщо батьки відчують та усвідомлять це бажання  дитини наслідувати дорослим, то на прикладі власного мовлення, активно спонукаючи дитину до багатократних повторювань,  батьки активно сприятимуть мовленнєвому розвитку дитини. Якщо в родині немає такого своєрідного навчання, то розвиток мовлення дитини може затримуватися.

Наслідування має велике значення для засвоєння дітьми мови. І.П Павлов казав, що створення нових умовних зв’язків у людини відбувається не тільки шляхом збігу за часом, а й за механізмом наслідування. До цих умовних рефлексів, що формуються за механізмом наслідування лінгвісти цілком відносять всю систему мовленнєвих реакцій.

Особливо важливо, щоб дитина ясельного і молодшого дошкільного віку отримала зразки правильної мови, оскільки з зацікавленістю прислуховується до кожного слова. Батьки роблять величезну помилку, коли розмовляють з дитиною лепітною (дитячою) мовою.

Дитина, особливо , маленька, мову вихователя сприймає як досконалий зразок і завжди йому наслідує. Жвавість тону. багатство інтонації у мовленні вихователя сприяє кращій вимові дитини. Невиразлива за змістом мова не привертає дитячої уваги, яка б досконала граматично і фонетично вона не була б. Вихователю необхідно розмовляти з дітьми можливо частіше і на різні теми.

Розмова з однією дитиною і з невеличкою групою дітей створює близькі взаємовідносини. Звертаючись безпосередньо до однієї дитини, вихователь спонукає її говорити.

Розмова з дитиною має виникати непримусово. Привиду для розмови багато: ранковий прийом, поділення власними враженнями після вихідних; індивідуальна розмова на прогулянці.

Дуже позитивно впливає на комунікативну активність маленької дитини спілкування та сумісні ігри зі старшими дошкільниками.