Дитячий садок №32 Чернігів

Усунення мовленнєвих вад у дітей

  Кожна дитина під час розвитку самостійної мови намагається наслідувати ті слова, що чує, але не може правильно встановити акустично-артикуляційні зв’язки, тому слова у неї фонетично неправильні.

  За нормальних умов розвитку мовлення вади вимови звуків виправляються. Однак часто діти не можуть самостійно контролювати фонетичну сторону свого мовлення, тому в них не розвивається своєчасна правильна вимова і вади у вимові звуків не зникають, а навпаки – залишаються надовго.

  У виправленні вад вимови в дітей необхідний індивідуальний підхід. Радимо дотримуватися певних принципів в корекційній роботі:

  •        короткочасні вправи;
  •        формування слухового контролю;
  •         опора на збережені звуки;

  Принципу короткочасності вправи вкрай необхідно дотримуватись, оскільки дитина від вправ швидко стомлюється, знижується її слух, погіршується здатність до точного визначення правильного й неправильного звуку. Тому необхідно виконувати вправу не більше ніж 2-3 хвилини, але її слід повторювати дуже часто: 15-20 разів на день. Під час повторення вправ утворюється і закріпляються умовні рефлекси між правильним звучанням і артикуляційними рухами. Цим методом виробляються й фіксуються правильні артикуляційні артикуляційні стереотипи бажаних звуків.

  Впроваджуючи у практику принцип слухового контролю, слід пам’ятати, що у дитини, яка чує, навчання правильної вимови нових звуків або виправлення неправильної вимови звуків відбувається переважно завдяки тренуванню фонематичного слуху. Дитина ж не усвідомлює неправильності вимови своєї вимови. У процесі навчання ми маємо насамперед намагатися, щоб дитина правильно чула вперше утворені звуки і потім навчалася сама відрізняти правильну вимову від неправильної. Лише за таких умов дитина зможе правильно вимовляти новий звук, і. тим паче, застосовувати його в розмові. У багатьох дітей складно виховати фонематичний слух, особливо в дітей із затримкою мовлення та сенсорною дислалією. Використовуючи принцип слухового контролю, ми приділяємо особливу увагу оптико-акустичному сприйманню.

  Принцип задіювати збережені звуки під час виправлення неправильної вимови певних звуків полегшує роботу дитини з її власними артикуляційними органами і таким чином зберігає психічний стан невротичної дитини в нормі. Наприклад, якщо дитина без утруднень і спотворення вимовляє шиплячі звуки, можливо вчасно і швидко навчити дитину вимовляти звук «р», який має подібний артикуляційний уклад і вимагає сформованості уміння виконувати сильний спрямований видих на кінчик язика.

  Але слід пам’ятати, що для кожного віку дошкільника існують  фонематичні норми, які передбачають певний розвиток артикуляційних м’язів дитини, здібність дитини сприймати певний фонетичний матеріал, сформованість навчальних навичок.

Так до 3-ох років у дитини формуються свистячі звуки, які вважаються найлегшими за артикуляційним укладом та вимовою, до 4-ох років — шиплячі звуки, до 5-6 років-сонори.

Допомогти дитині оволодіти вимовою певних звуків можуть допомогти різноманітні ігри зі звуконаслідуванням., різноманітні малі фольклорні форми (потішки, чистомовки, скоромовки).